На зупинці трамваю я на тебе чекаю,
Вже й непевен, не знаю,чи ти прийдеш, чи ні?
Уже ніч наступає, вже не ходять трамваї,
А тебе все немає, дуже прикро мені.
Приспів.
Ти мабуть жартувала, як мене цілувала,
До грудей пригортала у зеленім саду,
І тихенько сказала: »Навідь гадки не мала,
Що тебе покохала я собі на біду»
Мов напилися трунку ми від тих поцілунків,
Що котилися лунко між зелених дібров.
Від обіймів тих, мила, в мене виросли крила,
Душу й тіло зігріла ця раптова любов.
Приспів
Ген вже обрій палає, болем серденько крає,
Соловейко співає світанкові пісні.
На зупинці трамваю я на тебе чекаю,
Тебе досі немає, дуже прикро мені.
Приспів.
Може день ти забула, чи лягла та й заснула,
Чи де ін де гайнула, чи щось інше либонь,
Може ти захворіла, може іншого зстріла,
Може хата горіла, ти гасила вогонь!?
Приспів
Ти мабуть жартувала, як мене цілувала,
До грудей пригортала у зеленім саду,
І тихенько сказала:»Навіть гадки не мала,
Що тебе покохала я собі на біду.»
Микола Токар Сідней.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 9789 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В размытых границах - Людмила Солма *) Примечание:
Внимать (внять)-
http://etymolog.ruslang.ru/vinogradov.php?id=vnimat&vol=3
http://www.krotov.info/slovari/V/N/wrd_3338.htm
Преходящий (преходят)-
http://ushdict.narod.ru/167/w50263.htm
Пресекая попытки "критиканского ёрничества" поясняю:
"как преходят... усталости - в неги" (здесь имеется ввиду "усталость" роженицы и "блаженство неги" - когда слышишь первый крик своего новороженного малыша - это ни с чем не_сравнимое_счастье!)
Один из любимых мной верлибристов - Геннадий Айги - просто немеряная глубина поэтически-философской мысли, я даже и не пытаюсь дотягиваться до его высот - но частенько невольно откликаюсь на его произведения неким отдаленным подобием "философской переклички", облаченной и в мою "индивидуальность" таких вот личных "соразмышлений".
