Боже, я прошу Тебе,
Ти прости мене
Я весь погруз в гріхах
Я в такому болоті сиджу,
Що страшно мені самому!
У Бога благаю:
Боже, прости!
Що робити мені я не знаю
І губи мої лиш шепочуть:
Боже, дай розум мені
Я весь у багні.
І боюсь я далі щось сказати
Боюсь Його я турбувати
І сам себе не можу в руки взяти
Плоть сильніша
В ріг баранячий крутить
І скручує мене
Невже це ніколи не мине?
Невже плоть ця буде їсти мене
Од самого кінця?
Я так багато пережив,
А плоть свою не подолав
Що за сила в ній така,
Що скидає на землю любого сідака
І далі мчить
Скида вся і всіх.
З плоттю не домовишся ніколи
Вона «в доску» вся своя
Вона з тобою все життя
Її ти кормиш, одягаєш
Туфлі нові їй купляєш,
Чи шляпа буде личити її,
А плоть ходить, показує себе
«Дивіться, яка я гарна
Візьміть мене собі»
І як важко відмовитись
Від такої краси
І ми далі заробляємо собі гріхи.
А де сили взяти,
Що б самого себе від цього вдержати
І я знаю, де ці сили взяти
В Біблії!
Якщо її добре почитати
Це Боже Слово,
І воно мені поможе.
Але я не можу, Боже, я не можу!
Чому, я й сам не знаю,
Хоча і Слово це читаю
Хтось сильніший є за мене
Він спокійно так мене бере
З другою плоттю рядом він кладе
Влюбляйся насолоджуйся собі
І не турбуйся ти за те,
Яке життя дальше там буде
Хай тобі добре буде тут
А що дальше там буде
Та якось там воно буде.
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 8136 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
